Четвер, 28.03.2024, 16:03
Вхід | Вихід | RSS
Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
Belarusian  English  Russian  Ukrainian 

Меню

Пошук

Погода та курс валют

Погода
Погода у Знам'янці

вологість:

тиск:

вітер:



Календар свят та подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Опитування

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Інформаційний портал


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Відео про місто

Корисні посилання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Шевченко і наш край



12         
Концепція експозиції

«Т.Г.Шевченко і наш край»





12       
  Концепція експозиції «Т.Г.Шевченко і наш край» подається у трьох аспектах:
1. Особисте перебування Т.Шевченка у нашому краї.
• Через Елисаветград пролягав один з чумацьких шляхів, яким подорожував з батьком малий Тарас.
• Влітку 1822 року Тарас Шевченко разом з сестрою Катериною подорожували до Холодного Яру та відвідали Мотронинський монастир.
2. Друзі Т.Шевченка – наші земляки.
• Г.Честахівський, уродженець Нової Праги, познайомився з Тарасом під час навчання в Імператорській Академії мистецтв. Їх щира дружба тривала до кінця життя.
• М.Д.Новицький штабс-капітан, викладач Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища – знайомий Т.Г.Шевченка по Петербургу
3. Нащадки роду Великого Кобзаря по старшій сестрі Катерині.
• У Знам’янці оселились онуки Т.Г.Шевченка по його старшій сестрі Катерині: Єгор Степанович Красицький, Параска Якимівна Красицька та Катерина Максимівна Красицька, які дали велике покоління нащадків.
• К.М.Красицька в 1961 році заснувала музей «Кобзарева світлиця», який донині є єдиним шевченківським музеєм в Кіровоградській області.
• Генеалогія Красицьких на родинному дереві, складеному В.Шкодою та М.Лисенком.

 


Міський краєзнавчий музей м.Знам’янка



Т.Г.Шевченко і наш край!



      Вшановуючи великого сина українського народу Т.Г.Шевченка люди намагаються зберегти пам’ять про нього у різних куточках України. Кіровоградщина не може пишатися насиченістю і важливістю подій, що повязують імя шевченка з нашим краєм, тому ми цінуємо навіть найменші звязки. На Єлисаветградщині Тарас Григорович бував ще в дитинстві, коли чумакував з батьком. Цю подорож він описує в своїй повісті «Наймичка», де називає наші місцеві топоніми: Гуляйполе (Златопіль, потім Новомиргород), Дідова Балка, Дев’ята рота, Єлисавет... Підлітком він, разом з сестрою Катериною відвідав Холодний Яр, Мотронівський монастир... Так склалася доля, що більше Тарас Григорович особисто не бував у нашому краї. Тому цінним для нас є і опосередковані зв’язки: через його друзів – наших земляків М.Д.Новицького та Г.Честахівського та через нащадків його роду по старшій сестрі Катерині, що оселились в залізничному містечку Знам’янка.
Штабс-капітан Микола Дмитрович Новицький, викладач Єлисаветградського юнкерського кавалерійського училища – знайомий Т.Г.Шевченка по Петербургу. В березні 1860 року відбулось спеціальне засідання комітету Літературного фонду Товариства для допомоги нужденним літераторам і вченим. Обговорювалось одне питання – звільнення від кріпацтва родичів Т.Г.Шевченка. Саме Новицькому доручили залагодити делікатну справу з поміщиком Фліорковським, яку він і виконав.
Григорій Миколайович Честахівський, наш земляк – друг Т.Г.Шевченка по імператорській Академій мистецтв. Коли поет повернувся із заслання до Петербурга, Григорій став найближчим товаришем і супутником останніх років життя поета. В останні хвилини, коли душа поета відлетіла, біля нього були О. Лазаревський і Г. Честахівсьхий. Сучасники свідчать, що Честахівський відіграв головну роль у перепохованні поета біля Канева на Чернечій горі. Коли було одержано дозвіл на перевезення праху поета в Україну, проводжати труну до нової могили від петербурзької громади було відряджено майбутнього історика України О. Лазаревського та художника Григорія Честахівського. На всьому шляху до України Честахівський робив замальовки зустрічей і проводів праху Шевченка. Вони збереглися до нашого часу. Таких замальовок більше 20.
      Родовід Шевченка починається з прадіда поета, "одчайдушного" гайдамаки Андрія Омеляновича Грушевського - Шевченка (1720-1795рр.), а закінчується його далекими нащадками, яких доля розкидала по всіх-усюдах. Як відомо, Тарас Шевченко не був одружений, тобто прямих нащадків не мав. Через те, нащадками, найближчими родичами Кобзаря прийнято вважати дітей його братів та сестер.
      Місто Знам’янка пишається тим, що у ньому з кінця ХІХ ст. оселились родини від трьох дітей сестри поета Катерини Красицької: Максима, Якима і Степана, що дали велике покоління нащадків.
Коли Катерина вийшла заміж, малому Тарасові було дев’ять років. Катерина переїхала у сусіднє із Кирилівкою село Зелена Діброва до свого чоловіка Антона Красицького. Від цього шлюбу народилося дванадцятеро дітей, четверо з яких дали потужні родові гілки: на сьогодні відомі імена 231 нащадка Красицьких, і це далеко не повний перелік, бо, наприклад, долі дітей та внуків Федори, Катерининої доньки, досі до кінця не досліджені.
Катерина і Антон пішли з життя рано, їхньому синові Степанові на той час було лише шість років. Але хлопчик зумів стати на ноги. Вже наприкінці 90-х років ХІХ століття у Знам'янку із Зеленої Діброви прибув його син Єгор Красицький. Приїхав, щоб працювати на залізниці, що тоді було справою досить новою. З часом на вулиці Базарній (за радянських часів Першотравнева, нині - Глібка) він спорудив будинок, де пізніше буватиме чимало діячів української культури. Єгор Степанович мав шестеро дітей. Двоє з них - Володимир і Олімпіада жили у Знам'янці. Разом з Егором Степановичем до Знам'янки приїхав брат Яким, донька якого Параска теж побудувалася на тій вулиці. Їх нащадки живуть у тому числі і в залізничному містечку дотепер та мають різні прізвища: Смородські, Вищепани, Козаченки, Філіповські, Аппалат, Лавриненко, Шкоди та ін.
Значно пізніше, вже після війни. У Знам'янку приїхала Катерина Максимівна Красицька, внучка Тарасової сестри. У 1961 році, коли виповнилося 100 років з дня смерті Тараса Шевченка, на вулиці Жовтневій був зведений будинок спеціально для Катерини Красицької та її доньки Антоніни. Того ж року там було обладнано музейну кімнату Тараса Шевченка. Фактично керівником музею стала Антоніна Вереміївна Красицька. Мати і дочка старано збирали матеріали, присвячені своєму великому родичу. За тривалий час музей став знаним не тільки в області, а і далеко за її межами, адже має в своїх фондах унікальні матеріали історичного та літературознавчого характеру, а також ґрунтовні матеріали генеалогії Красицьких, зібрані краєзнавцем, нащадком шевченкового роду В’ячеславом Євгеновичем Шкодою. Дотепер «Кобзарева світлиця» — це єдиний шевченківський музей в області, а родовід Т.Г.Шевченка по лінії Катерини досліджений до 10 коліна.
У Кобзаревій світлиці є багато унікальних матеріалів. Надзвичайно цікаве дерево роду Красицьких, серед нащадків якого чимало яскравих особистостей. Найвідоміший, мабуть, художник Фотій Красицький, представник школи Мурашка, який свого часу закінчив, як і його славетний родич, Санкт-Петербурзьку академію мистецтв. Свою племіницю Олімпіаду Фотій Красицький змалював у картині «Подруги» разом із своєю майбутньою дружиною Ганною Крекотень. Полотно зберігається у Львівському державному музеї українського мистецтва. Добре знаний також Дмитро Красицький, письменник, автор більше десяти книг, він якийсь час був проректором Дніпропетровського університету, потім очолював один з київських музеїв.
Найбільш глибоко досліджена гілка по лінії Степана. Єгор Степанович Красицький мав шестеро дітей. Двоє з них – Володимир і Олімпіада жили у Знам'янці. Олімпіада Георгіївна Красицька вийшла заміж за Петра Федоровича Шкоду. У них народилося четверо дітей: Євген, Костянтин, Юрій і Микола. У Євгена Петровича Шкоди(27.10.1907р.) у шлюбі з Ганною Лукінічною Петленко народилося троє синів:
В’ячеслав Євгенович Шкода (01.05.1929р.)
Володимир Євгенович Шкода (27.11.1931р.)
Євген Євгенович Шкода (17.10.1937р.)
В’ячеслав Євгенович Шкода – нащадок роду Т.Г.Шевченка по сестрі Катерині, почесний громадянин міста Знам’янка, краєзнавець, шевченкознавець, продовжив справу Красицьких. Після смерті Антоніни Вереміївни він очолив музей «Кобзарева сітлиця». Протягом багатьох років він працював над генеалогією Красицьких, поповненням фондів музею. Майже все життя В.Є.Шкода збирав матеріали про історію рідного краю, його багаторічні краєзнавчі дослідження є грунтовним матеріалом історії нашого міста. Серед експонатів його власного архіву є унікальні матеріали: оригінал фото Т.Г.Шевченка (1858р. С-Петербург, фотограф Здобнов), досі ніде не опубліковані фото Василя Доманицького (першого редактора повного видання «Кобзаря»), півтори сотні його листів, оригінали фото Марії Заньковецької, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Миколи Лисенка. Дуже грунтовні матеріали зібрані В’ячеславом Євгеновичем про брата композитора А.В. Лисенка, який більше двадцяти років мешкав у Знам'янці, завідував залізничною лікарнею, поки у 1905 році поліцією був висланий за межі України. Його донька Наталя, кіноактриса, виїхала до Парижу, звідки у Знам'янку надходили листи. Не можна не згадати і про матеріали, що стосуються відомого діяча українського кооперативного руху Миколи Левицького. Свого часу в хаті Єгора Степановича Красицького (прадіда В.Є.Шкоди) розміщувався фактично місцевий штаб «артільного батька». В музеї знаходиться перше видання «Гайдамаків» з ілюстраціями Опанаса Сластіона та дарчим написом «Високоповажному Георгію Степановичу Красицькому від Миколи Левицького на добрий спомин» та багато інших унікальних матеріалів.
В 2011 році Міським краєзнавчим музеєм було ініційовано благодійну акцію по вшануванню нащадків шевченкового роду які проживали в місті Знам’янка і залишили по собі добрий слід. На цю ініціативу відгукнулись небайдужі люди м.Знам’янка і м.Кіровограда:, учні НВК ЗШ № 2-ліцей, члени дитячо—молодіжної громадської організації "Оберіг” - керівник Світлана Філіппова, учні ЗОШ № 3 – вчитель Валентина Літвінова, п/п Олександр Шкурко, завідуюча навчально-методичним кабінетом українознавства та краєзнавства Кіровоградського інституту післядипломної педагогічної освіти Лариса Гайда, депутати Кіровоградської обласної та міської ради Андрій М’який, Федір Згривець, Ірина Малик, Олександр Горбунов, Юрій Гребенчук, Сергій Бойко та особливо Андрій Табалов і громадська організація «Фронт змін».
       За результатами акції в травні 2011 року було урочисто відкрито меморіальну дошку на будинку по вул.Жовтневій, 33 на честь Катерини Максимівни та Антоніни Вереміївни Красицьких, які в 1961 році заснували шевченківський музей «Кобзарева світлиця». В 2012 році в день перепоховання Т.Г.Шевченка встановлено нові пам’ятники на місці їх поховань. В 2013 році планується зібрати кошти на виготовлення меморіальної дошки на честь В.Є.Шкоди, відкриття якої заплановано в рамках заходів до 200 річчя від дня народження Т.Г.Шевченка.
Наразі планується і переоформлення нині діючої експозиції в «Кобзаревій світлиці», адже формувалась вона ще за радянських часів. Багато матеріалів необхідно подати за новою концепцією і в сучасному художньому вирішенні. Запрошуємо до співпраці всіх, хто має цікаві ідеї і може надати в цьому допомогу.



Директор краєзнавчого музею
Тетяна Кулик



Кировоград: новости и сайты